В продовження розповіді про стилістичні особливості споруди, потрібно також зауважити, що обрамлення центральної скульптурної групи пам'ятника в цілому характерно для модерну. Ледь намічений (стримано) орнамент з трикутних елементів. (В ескізі вони більш активні.) У порівнянні з цим орнаментом більш ясно виявлена форма головних уборів солдатів, в порівнянні ж з головними уборами, національний одяг солдатів виконон більш узагальнено. Ступінь індивідуалізації в особах солдатів різний. Особа лівої фігури (батька) в порівнянні з особою правої фігури (сина) більш сильно виявляє портретні риси. Обличчя дитини узагальнено, як і обличчя матері. Про образ дитини писалося в попередньому розділі.

                      У попередніх розділах наводилося багато фотографій, що дають досить гарне уявлення не тільки про стилістичні особливості пам'ятника, але і його стан, що безумовно вимагає реставрації та відновлення. Окремі фотографії зроблені до 2019 року фіксують "чорні фігури" пам'ятника ще до їх очищення (Я не наводжу їх тут). Численні втрати і їх непрофесійне заповнення, реставрацію також можна побачити на фотографіях в минулих розділах. У мене немає оцінок стану каменю від реставраторів, але по вецлярівському досвіду потрібно відзначити, що стан каменю і прогноз його збереження мав різні оцінки від реставраторів...

                      Але все ж, в деякому віддаленому майбутньому, коли чудесним чином відбудеться Реставрація пам'ятника, зрозуміло вже після його детального дослідження, постане питання його збереження. Виходячи з історії його 100-річного існування видно, що втрата деталей в ньому значна, можна припустити , що навіть після очищення пам'ятника і його консервації процес втрати деталей продовжиться. У перші п'ять сім років повільно, потім трохи швидше.

                      Можна сказати, що тут існує кілька варіантів, з яких, виходячи з негативного досвіду з реставрацією вецлярівського пам'ятника, на сьогодні представимо тільки перший.

                      Отже перший, найбільш можливий, це пам'ятник піддають як би професійному очищенню, замовивши ці роботи у інституції, що "має на це право". Що не означає, що ця інституція спеціалізується на реставрації. Цей шлях найбільш дешевий, і, судячи з вецлярівськой практиці, не включає попереднє дослідження стану каменю, реставраційний проект і т. п..

                     Це те, чого можна очікувати, в разі якщо зацікавлені іституції зроблять кроки в цьому напрямку. Він має свої небезпеки (наприклад редукування деталей) , але, в цілому, поліпшить зовнішній вигляд пам'ятника.

                     Потім повинна послідувати консервація очищеного пам'ятника (що не відбулося в Вецлярі).

                     Другий варіант, який, як і попередній, повинен передувати консервації. Це власне повноцінна реставрація всієї поверхні пам'ятника і фігур. З ліквідацією напису "DAS UKRAINISCHE EHRENMAL". Це тривалий процес, який може зайняти багато місяців і зажадає чималих фінансових вкладень і досліджень, що ведуть до автентичного відновлення об'єкта.

                     Є ще два варіанти, що представляються на сьогодні фантастичними.

                     Третій варіант. Це повне копіювання пам'ятника в такому ж матеріалі в якому він виконаний, черепашнику, установка його, з подальшою передачею оригіналу на зберігання зацікавленим в ньому інституціям. Імовірно цей варіант може бути дешевше другого, тобто повноцінної реставрації, так як сумарні витрати на дійсну реставрацію такої площі можуть виявитися дуже значними.

                     Є ще й четвертий варіант, що виглядає абсолютно фантастичним, але якщо дивитися на нього, з точки зору увічнення пам'яті подій, які викликали його появу, то він виглядає найбільш послідовним. Поет Валерій Волосов, який живе зараз у Вецлярі, порівнював значення похоронного комплексу Вецляр-Раштат для України зі значенням комплексу в Трептов-парку для СРСР. Зараз не здається, що це поширене уявлення. Проте це твердження має сенс, бо на території Німеччини немає інших масштабних військових поховань українців, які так чи інакше були пов'язані в єдиний комплекс більш ніж 100 років тому авторською волею Михайло Паращука.  З однею, дуже важливою відмінністю. Комплекс в Трептов-парку це символ перемоги і пам'яті  - минулого і сьогодення, а український комплекс несе ще один часовий вимір - майбутнє.  Це символ надії, очікування майбутнього і одночасно пам'яті.

                  В основі четвертого варіанту лежить ідея відтворення пам'ятника в Раштаті (і в Вецлярі) згідно з рішенням українських військовополонених, опублікованому в табірному виданні "Розсвіт". ( Раштат, 1917. – 17 лютого. – Ч.8(73)).  Тобто з довговічного матеріалу, а значить або "з граніту, але встановити на ньому мармурові фігури", або тільки з мармуру або граніту. А також відповідно до проекту М. Паращука не на кладовищі, а в міському середовищі, в яку він був адресований, без "адміністративно привнесеного" напису "DAS UKRAINISCHE EHRENMAL", що своїм немасштабно великим розміром і характером щрифта вносить дисгармонійний тон в пам'ятник і про яку зрозуміло немає згадок ні в обговоренні пам'ятника ні в його ескізах. Без цього напису . З подіумом, частково видимим на заретушованій фотографії пам'ятника з альбому про раштатський табір (вона наведена в попередньому розділі). Існують форми "етикетизації" не порушують структуру пам'ятників. До них і має сенс звернутися в цьому випадку.

                 Цей фантастичний варіант при одночасній передачі оригінального твору зацікавленим інституціям в Україні чи Німеччині для мене бачиться найбільш привабливим. Однак і одночасно найменш можливим. До цього, як і в цілому вирішення проблематики збереження та реставрації є досить багато причин.

                  Одна з них - обидва пам'ятники і комплекс знаходяться в містах, які не відіграють провідну роль в Німеччині в області культурного життя. Що знижує для можливих спонсорів проекту презентаційну цінність можливих вкладень. Тільки так я можу пояснити мінімалізовану активність або її відсутність в цій області. Так на медійно і дипломатичному рівні можуть бути підтримувані проекти пам'ятників у столиці Німеччини, пов'язаних з українською історією, тим часом проблематиці реставрації існуючих приділяється скромна увага.

                  Збереження залишається на відповідальності німецьких комун і ентузіастів за місцем з українських кіл або дуже обмеженого кола місцевих жителів. Іноді відвідують цей комплекс. Гості з різних країн світу, що іноді відвідують цей комплекс, не проявляють ніякої активності в цій області. Спроба мого проектного втручання в реставрацію пам'ятника в Вецларі виявила, що ця тема цікава для відносно вузького коласпіввітчизників, які живуть переважно в Німеччині.  Лише кілька провідних наукових інституцій в Україні, надали офіційну підтримку ініціативі мого реставраційного проекту. Їх прохання на підтримку і висновки місцева адміністрація Вецляру в цілому не почула. Теж можна сказати і про проект - його не розглядали. Фінансова ж підтримка презентації проекту на всеєвропейському ярмарку DENKMAL 2018 надійшла від культурного відомства міста Вецлар, від приватних осіб з Німеччини, Ізраїлю, але не з України або інших регіонів світу, для яких характерна міграція з України.


                  Існує "Угода між Урядом Федеративної Республіки Німеччина і Урядом України про догляд за могилами воїнів  у Федеративній Республіці Німеччина і Україні" від 10.06.1993.


                    По суті відомими об'єктами цієї Угоди в Німеччині є:

                   саме український поховальний комплекс Вецляр-Раштат з двома пам'ятниками від М. Паращука, двома стелами, зробленими після Другої світової війни на цвинтарі у Вецлярі, власне двох кладовищ у цих містах - у Вецлярі та Нідербюлі (Раштатт) та пам'ятником невідомого авторства у Нідербюлі на українському цвинтарі;

                  кладовище в Зальцведелі, що збереглося більш як площа з останками цоколя пам'ятника.               

                  Ця угода декларує обов'язок Німеччини стежити за станом поховань і фінансувати необхідні заходи щодо їх збереження. На жаль ця угода не передбачає механізм її дії для української сторони в Німеччині. Що має наслідком відсутність можливостей щодо спеціального фінансування-реалізації маніфестованого зобов'язання.


                       Зусиль з переробки або створення доповнень до цієї угоди Україна не робить, хоча ця проблематика в українських урядових колах відома. Це значить, що очікувати централізованого цільового фінансування з боку Німеччини проектів з відновлення похоровального комплексу не можна очікувати. Що, зрозуміло, не виключає обмежених заходів з боку комун, в чиїй власності знаходяться об'єкти поховального комплексу або кладовище в Зальцведелі. Те, як німецька сторона буде функціонувати в Україні в галузі  утримання поховань, добре опрацьовано в деталях в договорі і бездоганно функціонує для німецьких поховань в Україні.

                       Власне мігрантські організації не мають помітного впливу на прийняття рішень німецькою адміністрацією і можуть нею ігноруватися. В даному випадку я знову маю на увазі наш вецлярівский досвід - створені нами і з моєї ініціативи  об'єднання  підтримки  для Онлайн-періодикуму "Культура і повсякденність"- KUA e.V   і Об'єднання пам'яті українських військовополонених Першої світової війни - GUKEW e.V.   (Förderverein   Onlineperiodikum "Kultur und Alltag" e.V.    KUA     та     Förderverein für das Gedenken an die ukrainischen Kriegsgefangenen des Ersten Weltkriegs e.V.  GUKEW)  або наша участь у роботі Ради іноземців Вецлара списком "Культурна ініціатива"    (Auslanderbeirat Wetzlar , Kulturinitiative Liste) .  
 


                      Підводячи підсумки перспектив, повторю, що на сьогодні ймовірність повноцінного концептуального відновлення похоронного комплексу і пам'ятників в Раштаті та Вецлярі досить низька. Однією з важливих причин є те, що розуміння цінності та унікальності історії цього комплексу і необхідності його відновлення однозначно ясно для тільки відносно невеликого кола підтримуючих цю ініціативу осіб та інституцій, приватних осіб з багатьох країн, які не можуть зробити дієвого впливу на реалізацію ініціативи.

                     До деяких успіхів у цій галузі можна віднести те, що ця проблематика стала відома в колах, які можуть вплинути на прийняття рішень - це МЗС України, окремі депутати Бундестагу, а проект відновлення вецларовской частини комплексу був показаний на міжнародному ярмарку Denkmal 2018 в Лейпцигу. "Реставрацію" пам'ятника в Вецларі не можна зарахувати до успіхів, так як вона, незважаючи на неодноразові протести і пропозиції, багаторічний розвиток мого проекту і пропозиція професіоналів готових його здійснити, була здійснена взагалі без проекту. Ці заходи законсервували пам'ятник із засипаним в ямі цоколем і були обмежені тільки очищенням поверхні від забруднень, зміцненню плит верхньої частини пам'ятника, спробою відновлення шрифту.     

                   Можна очікувати, що реставрація українських поховальних об'єктів і далі буде повністю залежати від волі комун, до яких вони належать. Що, якщо судити по вецлярівському досвіду минулих років, може значити:

- відсутність реставраційних досліджень і проектів;
- відсутність комплексного підходу до пам'ятників, як частин комплексу;
- очищення пам'ятників фахівцями, що "мають права на подібні операції", але не реставраторами; 
- дозвіл на робити (очищення та інше), не пов'язаний з обстеженням об'єктів;
- відсутність (ігнорування) проектів і заходів щодо їх відновлення в автентичному вигляді (аналогічно тому як відбувалося ігнорування проектів, думок і пропозицій щодо повноцінного відновлення комплексу і його музеїзації, що виходили з моєї-нашої ініціативи в Вецлярі) ;
- з плином років, поступову втрату деталей і руйнування найбільш крихких частин пам'ятників.


                    Чи буде такою доля пам'ятника в Раштаті?
                    Чи буде він залишатися і далі з латками непрофесійної реставрації і недоведеними до кінця очищеннями поверхонь?
                    C пізньою" етикетною " добавкою тексту німецькою після 1965 року?
                    З тонально відмінним від усього монумента цоколем?
                    З деталями, що поступово втрачаються ?

                   Поки ця перспектива бачиться більш реальною, ніж повноцінне відновлення пам'ятника і всього поховального комплексу.

   
Стаття підготовлена за участю Зої Чернової команди KuA e.V.,
і підтримкою Förderverein für das Gedenken
an die ukrainischen Kriegsgefangenen
des Ersten Weltkriegs e.V.   
   

-----------------------








 

DE  LINKS-Text unten steht auf  Ukrainisch,  Russisch  und Deutsch in dieser Reihenfolge zur Verfügung.

************************************************************************************************

UA

Лінкі 
до публікацій Onlineperiodikum "Kultur und Alltag",   
які близькі до теми статті вище


Володимир Чернов / Volodymyr  Chernov

Кладовище українських військовополонених
першої світової війни
у передмісті Раштата, Нідербюлі. Німеччина..


Прес-реліз GUKEW e.V.
до відкритого листа Володимира Чернова:
"Пам'ятник українським військовополоненим першої світової війни
у Вецлярі, Німеччина.
Перспективи та антиперспективи відновлення пам'ятника.
Конфліктна ситуація і пропозиції щодо виходу з неї."
 

Відкритий лист
Володимира Чернова у магістрат міста Вецляр, Німеччина:
Пам'ятник українським військовополоненим
першої світової війни  у Вецлярі, Німеччина.
 



Показ
"Двучасного проекту по комплексному відновленню
та реставрації  у Вецлярі (Німеччина) вецлярівської частини
меморіального ансамблю - поховального комплексу Раштат-Вецляр
пам'яті померлих українських військовополонених  періоду
Першої світової війни і після неї, як меморіального комплексу."
на  загальноєвропейському ярмарку
"Пам'ятник 2018" (Messe DENKMAL 2018) у Ляйпцигу. 



Концепт  проекту 
"Відновлення та реставрація поховального комплексу
українським військовополоненим
Першої світової війни в Вецлярі
(пам'ятник і кладовище в Бюблінгсхаузен-Вецлярі)
як меморіального комплексу." 2018 року.


План з 12 пунктів
по заходам  з метою комплексного відновлення та реставрації
поховального комплексу українським військовополоненим
Першої світової війни у Вецлярі (пам'ятник і кладовище
в Бюблінгсхаузен-Вецлярі)  як меморіального комплексу
та й розвиток його як музейного об'єкту 2018 року.



Посилання на фільм Володимира Чернова
"Чому пам'ятник українським військовополоненим Першої світової війни
повинен бути піднятий і перенесений." (Фільм німецькою)
 
Film  "Warum muss das Ukrainer Denkmal aus
der  Grube aufgehoben und verlegt werden" 
Gedreht von Volodymyr Chernov
 
 https://youtu.be/geoojVebqAk





******************************************************************************************************



Оскар Барнак фільм 
"Українці в Вецлярі"  1919 року
 
"Ukrainer in Wetzlar"
(c) Deutsches Filminstitut - DIF e.V.    //    JAHR 1919 Film von Oskar Barnack






Володимир Чернов

Відновлення та реставрація похоронного комплексу 
українським військовополоненим  Першої світової війни в Вецлярі
(пам'ятник і кладовище в Бюблінгсхаузен-Вецлярі) 
як меморіального комплексу,
стаття
«Не в забутті, а в світлі»




Збігнєв Мар'ян Рап
ПАМ'ЯТНИК УКРАЇНСЬКОМУ ВОЇНОВІ 



Володимир Чернов

Відновлення та реставрація поховального комплексу
українським військовополоненим Першої світової війни
в Вецлярі (пам'ятник і кладовище в Бюблінгсхаузен-Вецлярі)
як меморіального комплексу.
 
Підсумкові проектні пропозиції та доповнення 2016 року. 
 

-----------------------

FB група:

Пам'ятник українським військовополоненим, Вецлар: відновлення
Denkmal für die ukrainischen Kriegsgefangenen, Wetzlar: Wiederherstellung

(українською, російською, німецькою)



------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------





RU


 
Кладбище украинских военнопленных первой мировой войны
 в пригороде Раштатта, Нидербюле. Германия.


Показ
"Двучастного проекта по комплексному восстановлению и реставрации
в Ветцларе  (Германия) вецларовской части мемориального ансамбля - погребального  комплекса  Раштатт-Вецлар памяти  умерших украинских  военнопленных 
периода Первой мировой войны и после неё, как мемориального комплекса." 
на всеевропейской ярмарке "Памятник 2018"
(Messe DENKMAL 2018) в Ляйпциге.


Концепт  проекта 
"Возобновления и реставрация погребального комплекса украинским
военнопленным Первой мировой войны
в Вецларе (памятник и кладбище в Бюблигсхаузен-Вецларе)
как мемориального комплекса."  2018 года.


План из 12 пунктов
по мероприятиям с целью комплексного восстановления и реставрации
погребального комплекса украинским военнопленным  Первой мировой войны в Вецларе (памятник и кладбище в Бюблигсхаузен-Вецларе)  как мемориального комплекса
и развитие его как музейного объекта 2018 года.



Ссылка на фильм Владимира Чернова
"Почему памятник украинским военнопленным первой мировой войны
должен быть поднят и перенесён." (по-немецки)
 
Film  "Warum muss das Ukrainer Denkmal aus
der  Grube aufgehoben und verlegt werden" 
Gedreht von Volodymyr Chernov
 
 https://youtu.be/geoojVebqAk





******************************************************************************************************



Оскар Барнак фильм 
"Украинцы в Вецларе"  1919 года
 
"Ukrainer in Wetzlar"
(c) Deutsches Filminstitut - DIF e.V.    //    JAHR 1919 Film von Oskar Barnack





До  2017:




Владимир Чернов

Проект-исследование "Комплексное восстановление
и реставрация памятника украинским военнопленным
периода первой мировой войны в Ветцларе (Германия)
как мемориального комплекса. Его история и анализ."
 
Теперь этот проект включён в качестве 1-ой части в двучастный проект
по комплексному восстановлению и реставрации в Ветцларе (Германия)
 вецларовской части мемориального ансамбля - погребального комплекса
  Раштатт-Вецлар памяти  умерших украинских военнопленных
в период первой мировой войны и после неё, как мемориального комплекса.




 
LINKS





Volodymyr Chernov

 
 

          ------------------------------------------------------------------------------------------------


Volodymyr Chernov
       
"Wiederherstellung und Restaurierung des Begräbniskomplexes
für ukrainische Kriegsgefangene des Ersten Weltkriegs in Wetzlar
(Ukrainerdenkmal und  Kriegsgefangenenfriedhof
in Wetzlar-Büblingshausen) als Gedenkstätte.
Die Ergebnisvorschläge und Vervollständigungen
zu dem Projekt aus dem Jahr 2016."



Einführung
Die Erweiterung der Projektrahmen
1.0    Kriegsgefangenenfriedhof in Büblingshausen. Ergänzung 2016. Text.
1.1 Kriegsgefangenenfriedhof in Büblingshausen.  Ergänzungen vom 2016. Visualisierung.








2.6  Ukrainer-Denkmal. Ergänzungen von 2016 für das Ukrainer-Denkmal .
Visualisierung, Vorschlag 5:
Kombination des Pavillons, der 2015 entwickelt wurde, mit der Infopyramide
3.0   Ukrainer-Denkmal. Die abschließenden Projektvorschläge des Jahres 2015 für das Ukrainer-Denkmal. Visualisierung. Allgemeine Anmerkungen.
3.1   Ukrainer-Denkmal. Die abschließenden Projektvorschläge des Jahres 2015 für das Ukrainer-Denkmal. Visualisierung.  Vorschlag 6:
Pavillon im "Aquarienstil"


3.2 Ukrainer-Denkmal.
Die abschließenden Projektvorschläge 2015 für das Ukrainer-Denkmal.
Visualisierung. Vorschläge 7, 8, 9.


4.0 Fazit


5.0 Anmerkungen / Quellen
6.0 Links, Hinweise.
7.0  Anhänge


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------