1
Вступ . Про пам'ятник в контексті передісторії його створення. 

                 Ця стаття описує пам'ятник за його станом на осінь 2019 року і містить в собі матеріали, що свідчать про необхідність серйозних реставраційних робіт по ньому і подальшого вивчення первісного вигляду деталей фігур пам'ятника в тих же цілях. Це пов'язано з наступним: уявляется, що деякі деталі пам'ятника були відновлені не точно і з відмінністю від їх первісного вигляду. Це дослідження детально документує зовнішній вигляд пам'ятника і може служити підмогою для майбутньої реставрації.

                Пам'ятник є частиною похоронного комплексу українським військовополоненим Першої світової війни Раштат-Вецляр авторства Михайло Паращука. Українські військовополонені, які перебували на службі в російській імператорській армії, знаходилися в спеціалізованих для них таборах у цих німецьких містах. Табір у Раштаті був найбільшим з таборів для українських військовополонених у Німеччині. Комплекс є єдиним на території Центральної Європи твором українського монументального мистецтва першої чверті 20 століття і ровесником виникнення української державності в цьому ж столітті. Аналогічних йому історичних архітектурних комплексів, що "представляють" Україну в Центральній Європі немає.  

                Пам'ятник в Раштаті (1-й компонент) найбільший з компонентів, що складають цей комплекс.                       Його спорудження в 1918 році, а трохи пізніше, в 1919 році пам'ятника в Вецлярі (2-й компонент) в деяких сенсах його близнюка,  об'єднало в єдиний комплекс раніше "розрізнені" в просторі кладовище українських військовополонених в передмісті Раштата Нідербюль (3-й компонент) з невеликим пам'ятником спорудженим там в 1917 році загиблим в період з 1915 по 1917 рік  і кладовище військовополонених українців у Вецлярі (4-й компонент). За допомогою цього комплексного проекту символічно зв'язалися дві німецькі землі Баден і Гессен, в яких працювали українські полонені, що знаходилися в ув'язненні.

               Пам'ятник в Раштаті був встановлений безпосередньо біля табору військовополонених в сучасному районі Мюнхфельд (Münchfeld) , але потім, після закриття табору, переміщений звідти на Центральне кладовище Раштатта. Як і пам'ятник у Вецлярі, він не є поховальним пам'ятником, що прив'язан  безпосередньо до поховання, а є спорудою, що віддає данину пам'яті тим, що пішли в інший світ, подіям пов'язаним з полоном українських військовополонених, їх надіям на майбутнє, свідчення пам'яті про своїх побратимів-військовополонених.

               У цьому , і не тільки цьому сенсі, комплекс несе риси унікального "колективного твору". Не тільки в контексті фіксації колективної пам'яті про події тих років, а й за характером "колективних" шляхів його створення. Ця "колективність" полягала в трьох аспектах. Збору коштів на спорудження монументів військовополоненими. Обговорення ними ескізів пам'ятників та прийняття їх ними. І, нарешті, безпосередня участь військовополонених у їх виконанні. Що було можливо завдяки тому, що Михайло Паращук у Раштаті та Богдан Лепкий у Вецлярі вели курси навчання мистецтвам, а також тому, що частина військовополонених працювала на виробництві, що спеціалізувалося на виготовленні пам'ятників (у Вецларі).

              Про цей похоронний комплекс та історію українських військовополонених Першої світової можна також прочитати в статті «Не в забутті, а в світлі».  Ця стаття відкриває проект з відновлення частини цього меморіального ансамблю у Вецлярі.

              Детально про кладовище українських військовополонених Першої світової війни в передмісті Раштата, Нідербюлі і пам'ятник 1917 року можна прочитати в однойменній статті. Вона документує і всі надгробки, які там знаходяться (фото).


                 
                 

                Кладовище на якому зараз можна побачити пам'ятник після його переміщення знаходиться неподалік від вокзалу в Раштаті. На схемі нижче (для неї використаний google.com/maps) вхід на кладовище позначений білою стрілкою. Сам пам'ятник та алея з газоном, що йде уздовж нього,  виділені червоною рамкою, на пам'ятник (білуватий витягнутий прямокутник на фото) вказує червона стрілка. Алея з пам'ятником українським військовополоненим знаходиться за ділянкою кладовища на якому поховані німецькі військовослужбовці, жертви Першої світової війни. Це "кладовище в кладовищі" з невеликим пам'ятником загиблим в кінці центральної алеї цього кладовища. Кладовище німецьких військовослужбовців відзначено на фото білою рамкою. Центральна алея і майданчик з пам'ятником німецьким військовослужбовцям добре на ньому проглядаються.

                 Поховань українських військовополонених на міському кладовищі немає.






                 Наступні дві фотографії відображають візуальні співвідношення положення українського пам'ятника і кладовища німецьких військовослужбовців перед ним.






              Таким чином український пам'ятник при підході до нього видно трохи вище його цокольної частини, якщо дивитися на нього по діагоналі, з точок, близьких до кутів ділянки з похованнями німецьких військовослужбовців. У разі фронтального погляду на нього з позиції спостерігача, що знаходиться на початку центральної доріжки-алеї на цій частині з похованнями німецьких військовослужбовців, то ситуація виглядає трохи інакше, так, як на наступних фотографіях.





                  По них видно, що власне важливий, протяжний фронтальний підхід до українського пам'ятника відсутній, на відміну від помітно меншого за розмірами пам'ятника німецьким військовим. Український пам'ятник в цій ситуації виступає свого роду фоном для німецького, з написом, що його вінчає  "СИНАМ УКРАЇНИ ЇХ ЗЕМЛЯКИ".  Напис на німецькому пам'ятнику "DEN TOTEN HELDEN 1914 - 1918" / - в перекладі на українську "ПОМЕРЛИМ ГЕРОЯМ" /.

                 Активний "фоновий вплив" українського пам'ятника на сприйняття німецького знижено смугою стриженого вічнозеленого чагарнику через який однак визирають голови скульптурної групи. Співвідношення "прозорого" шрифту на німецькому пам'ятнику і більш щільного українською також не грає на користь невеликого за розмірами німецького пам'ятника. Що однак, безумовно дещо пом'якшується відстанню до нього і, що важливо, "орнаментальним", а не смисловим сприйняттям цього напису українською німецькомовними відвідувачами цієї частини кладовища. Забігаючи вперед зауважу, що ніякого інформаційного супроводу такого як довідкові таблички і т.п. український пам'ятник не має.

               Біля німецького пам'ятника лежить вінок від міста Раштат, точно такий же можна побачити біля українського пам'ятника.

               Я не маю інформації коли саме з'явилася ділянка кладовища з похованнями німецьких військовослужбовців, але можна припустити, що ще до появи українського. Хрести на похованнях деяких померлих, які стоять на цьому кладовищі в його німецький частині, ідентичні за формою хрестам, які були встановлені на українському кладовищі в Нідербюлі у 1960 році. Їх можна побачити у вже згадуваній статті.

                Можна припустити, що в цей же приблизно час відбулася і реконструкція кладовища німецьких військових на міському кладовищі. Не виключено що тоді ж з'явився і пам'ятник. Його стилістика зрозуміло не виключає його появи і десятиліттями раніше, а текст прямо відсилає до часу закінчення Першої світової війни... Так чи інакше зараз сформоване планування цієї частини кладовища орієнтоване "обличчям" до входу кладовища і "спиною" до українського пам'ятника, розташованого також "обличчям" до входу кладовища. "Обличчям" до входу також орієнтуються написі  на хрестах цього кладовища з похованнями німецьких військових ...


               Мені видається, що в цій планувальній ситуації можливо було й інше рішення, яке виключило б необхідність появи "маскувальної" зеленої стриженої стіни за німецьким пам'ятником, що повторює його висоту і візуально виділяє його на тлі українського пам'ятника, що значно перевищує його за розмірами. Далі за  "маскувальною" стриженою стіною  йде ще одна стрижена стінка умовно" нормальної " висоти, що огинає цю ділянку кладовища, але вже не з вічнозелених чагарників.

               Рішення, яке створило б якщо не комплекс, то простір пам'яті загиблих у Першу світову війну і українців і німців. Обмовлюся при цьому (або повторю вже висловлену в іншій публікації думку) , що саме перенесення українського пам'ятника з міського середовища і призначеного для міського середовища, в якому він маніфестував долю полонених українців не є вірним в тому сенсі, що він сприймається виключно як похоронний монумент. Сам же акт маніфестації долі українців та історії України, закладений у цьому монументі, стає не читаним або складно читаним у середовищі кладовища. Найбільш адекватним для переміщення цього пам'ятника з міського середовища біля ліквідованого табору сто літ тому була б паркова зона, а не кладовище.

              На мій погляд при реконструкції німецького "кладовища в кладовищі" для військових, імовірно теж близько 1960 року, можливо було б наступне рішення. Дзеркальне переміщення (або первинна установка) пам'ятника полеглим німецьким військовослужбовцям навпроти українського пам'ятника. У теперішньому початку алеї кладовища німецьких військовослужбовців. І таким чином орієнтацію пам'ятника німецьким військовим "спиною" до входу на кладовище. З огляду на істотну віддаленість цієї ділянки від входу ця орієнтація "спиною" до входу не могла бути в дійсності відчуватися як така. Також "обличчям" до українського пам'ятника могли б бути орієнтовані і написи на хрестах. Так ліквідувалося б і непотрібне розмежування між двома ділянками з виграшем території, а український пам'ятник отримав би додатковий виграшний простір для його фронтального сприйняття. Що особливо важливо для цього пам'ятника не розрахованого на обхід, а саме на фронтальне сприйняття.

              Імовірно, що з  моменту реконструкції пройшло вже 60 років і хто знає, може настав час для нової і місто може зацікавити таке рішення, що створює один простір пам'яті для жертв Першої світової війни? Всупереч повороту "спиною" пам'ятника німецьким жертвам Першої світової до пам'ятника "Синам України".


             Тепер до опису положення українського пам'ятника, розташованого на алеї, яка йде вздовж нього. Фотографія нижче представляє його фронтальний вигляд, який можна часто зустріти на його фотографіях. Що закономірно так як, повторюся, цей пам'ятник не розрахований на обхід, на сприйняття з усіх боків, а виключно на Фронтальне сприйняття.
                 


             
                        Як видно з цієї фотографії його "офіційна" назва німецькою "DAS UKRAINISCHE EHRENMAL". Що можна перекласти як "Український пам'ятник загиблим" або "Український Меморіал".

                       Випадковому перехожому важко, виходячи з цього напису, зрозуміти про яких загиблих йдеться, коли вони загинули і яка історія ховається за цим написом. Напис по-українськи нагорі центральної частини (фото нижче), навіть у перекладі, не може дати цих уявлень. Відразу кидаються в очі "плями" реставрацій, що відрізняються більш світлим тоном, ніж тон самого каменю (Muschelkalk), обробка цоколя, що змінила його природний колір в більш темну сторону з "захлестом" на нижню частину нижнього ряду каменів.


                   Відстань від фронтальної площини пам'ятника до краю доріжки біля стриженої стіни в цілому не ідеально, але його досить для огляду пам'ятника в цілому. Позиція для огляду біля протилежного краю доріжки, близької до пам'ятника, вже занадто мала. Максимально можлива відстань для огляду становить приблизно 6 метрів при висоті пам'ятника не більше 4,45 м.

                 Охоплюючий погляд на пам'ятник та його оточення   можливий тільки зліва чи праворуч від нього, як на фото вгорі, тобто з ракурсів, на які цей об'єкт розрахований далеко не в першу чергу, як уже зазначалося вище. Центральна фігура в ніші проглядається тільки фрагментарно.

                Продовжимо "подорож" навколо пам'ятника в наступних світлинах.





                           У лівій частині цоколя видна межа імовірно захисного покриття на цоколі, що "домазана" до половини торцевої частини. У "недомазаної" частині видно первісний тон цих каменів. За пам'ятником видно дальнійший простір кладовища. Частково видно ялини, які "маскують" праворуч і ліворуч "непередбачений" вид на пам'ятник з бічних сторін. При збільшенні фронтальної перспективи погляду на пам'ятник (запропонованої мною вище) вони б створили прекрасне симетричне оточення для пам'ятника. У цій ситуації вони читаються більш самодостатньо, як дві окремі групи ялин.





                             На цій фотографії біля центральної фігури видно вінок від міста Раштат, покладений біля підніжжя пам'ятника, cвічка, безпосередньо біля фігури матері, і букет, покладений в її руку. Можливо "положення" букета в її руку є традицією  українців Раштата, так як букет покладений таким чином зустрічався мною раніше і на інших світлинах.






                 Це фото відкривало цю частину статті і зараз продовжує "обхід" пам'ятника проти годинникової стрілки. При цьому наближенні більше помітні деталі реставраційних доповнень.




                         Ще один фронтальний вид.







               На цій фотографії добре проглядається друга група ялин, зліва від пам'ятника. Як вже помічалося, за відсутностю глибокої фронтальної перспективи, або фронтального обзору, ці групи прочитуються більш самодостатньо, як дві окремі групи ялинок.





               Ця фотографія і три наступні документують зовнішній вигляд пам'ятника з тильного боку.
Добре проглядаються три вертикальних членування пам'ятника зі зворотного боку, що також виявляються слідами на оштукатуреній поверхні. Якість цього покриття сумнівна і належить можливо до найбільш простих операцій з реставрації пам'ятника, яка, сподіваюся, здійсниться з часом. Як і заходів до "приховування" зворотного боку пам'ятника, яка повинна бути в якийсь то засіб проведена. Найпростіше це зробити якісну зворотну поверхню і на додаток до неї зробити  стрижені стінки, аналогічні вічнозеленої, що зараз відокремлює "українську" частину кладовища від" німецької". Її фрагмент видно і на цьому знімку, зліва.
             
           На фотографіях також видно окремі поховання розташовані зліва і праворуч від пам'ятника з його зворотного боку.




                                  У наступних частинах статті про скульптури пам'ятника,...