назад,
к
главной странице|
Володимир Чернов /
Владимир
Чернов /
Volodymyr Chernov
Пам'ятник українським військовополоненим Першої світової війни на міському кладовищі Раштата, Німеччина. Актуальний стан пам'ятника. Памятник украинским военнопленных первой мировой войны на городском кладбище Раштатта, Германия. Актуальное состояние памятника.  Denkmal für Ukrainische Kriegsgefangene des ersten Weltkriegs auf dem Stadtfriedhof von Rastatt, Deutschland. 4
Авторство М. Паращука, його підпис на пам'ятнику та її стан. Аналіз проблематики виникнення поховального комплексу Раштат-Вецляр, у контексті розгляду пам'ятників в обох містах і внесок М. Паращука в зміну початкових уявлень про зміст пам'ятника, створення ним поховального комплексу. Уявлення військовополонених про призначення пам'ятника. Поява на пам'ятнику напису-назви німецькою після 1965 року. Участь українських військовополонених у безпосередніх роботах по пам'ятнику. Можливо це було передбачення, коли Паращук підписав пам'ятники, що належать поховальному комплексу українським військовополоненим Першої світової війни в Раштат-Вецляр. Сумніви в авторстві, як це не дивно виникли саме в Вецларі, хоча саме вецлярівський підписаний Паращуком двічі. Українською та німецькою. У Раштаті таких сумнівів, скільки відомо, не виникало, хоча на якийсь момент цей пам'ятник вдалося "перейменувати" в пам'ятник радянським воїнам. Ця історія описана в статті Др. Василя Блащака "український пам'ятник в Раштаті", 2009. (Раніше вона була розміщена в інтернеті, зараз її там вже немає.). При відвідуванні раштатського пам'ятника я шукав підпис М. Паращука, хоча ніде не зустрічав згадки про те, що і раштатський пам'ятник є підписним. І, дійсно, мені вдалося її знайти на лівому крилі пам'ятника. Вона знаходиться у верхньому лівому кутку на крайньому верхньому лівому кам'яному блоці цоколя. Вона вже важко помітна, але її можна побачити і на фотографії нижче, якщо добре придивитися. 
На кількох фотографіях нижче, що майже ідентичні, але зняті під різними кутами, на вже значно розмитій поверхні блоку можна
побачити цей підпис. Тут, в Раштаті підпис залишений автором тільки
німецькою: PARASCUK 1918 . (Або підпис зберегся тільки німецькою).
   
Продовжуючи проблематику тексту на пам'ятнику, потрібно
зауважити, що на практично завершеному пам'ятнику, біля якого працює
М.Паращук на фото нижче, немає взагалі ніяких написів. Фотографія взята
з альбому "Ukrainer-Lager Rastatt / На спомин про табір українців у
Раштаті", виданої в Mannheim, в Druckerei Dr. Hass G. M. B. H. не
пізніше 1919 року. Вона має ретуш, мета якої, можливо, виділити фігури
воїнів.
 Фото, наведене тут з альбому, відновлено мною дигітально. Це дозволяє побачити деталі, що раніше погано читалися, в тому числі згадану ретуш. Фотографія несе явно постановочний характер у вже готового пам'ятника . Поруч з М. Паращуком немає ніяких інших інструментів і столу, на якому інструменти могли б лежати, сам скульптор одягнений в строгий чорний костюм, що більш відповідає офіційному прийому, ніж роботі. Відсутній лише знятий піджак, що висить десь за кадром. Треба думати, знятий на прохання фотографа. Але видима в кадрі частина краватки на білосніжній сорочці видає постановочність фото, як і положення скульптора, що імітує роботу. Він поставлений фотографом так, що його фігура не перекриває значущих частин пам'ятника. Постановниками або постановником не врахований і той факт, що як правило окремі скульптурні групи не виконуються безпосередньо на будівлях або на значущих за розмірами пам'ятниках, а монтуються на них пізніше, вже готовими... Нижня частина фото ретушована. Можливо ретушер "вилучив" щось, що вносило "непорядок" в цю фотографію. По лівій стороні фото видно, що цоколь мав не одну "напівступеньку" в основі, а дві. Ще одну більш щироку, плоску, але, можливо, менш високу, ніж наступна, що йде вище частина "окантовки" нижньої частини цоколя. Вона видна і праворуч, за зоною ретуші і за заретушованними сходами. На чому саме стоїть сам Паращук, підносячись приблизно до середини щаблі лежачої драбини важко сказати, так як його взуття знаходиться на межі зони ретуші і мало помітне. Друга, більш висока частина окантовки цоколя частково промальована ретушером. Особливо цікаві промальовані ретушером натяки на ніші з овальними завершеннями за спинами воїнів. Можливо таким і був і задум Паращука, так і не здійснений. У дуже загальному ескізі цього пам'ятника, наведеному у відомій монографії Д.Степовика ці ніші відсутні, а ніша з фігурою матері і дитини має продовження в цокольній частині. На наведеній нижче сторінці з цієї монографії вгорі ескіз до вецлyрівського, а внизу ескіз до раштатського пам'ятника.  Отже на пам'ятнику, який був пізніше встановлений біля воріт табору українських військовополонених, немає жодного з написів, що з'явилися пізніше. Ні української: "СИНАМ УКРАЇНИ ЇХ ЗЕМЛЯКИ". Ні німецької: "DAS UKRAINISCHE EHRENMAL", що можна перекласти як "Український пам'ятник загиблим" або "Український Меморіал". Немає і невеликих трикутних прорізів по верху третього ряду блоків з обох сторін ніші для української мадонни, немає штирів для розміщення вінків. Як так вийшло, що шрифт не був нанесений на блоки до їх пробного монтування на пам'ятнику, а був нанесений пізніше, можливо в технологічно більш складних умовах (в разі якщо він наносився вже після остаточної збірки), з небезпекою можливої вади? Це питання може бути наступним чином пояснено. Те, що зафіксовано на фото - це пробна збірка пам'ятника, до установки його біля табору. Тільки після установки і з'явилися названі доповнення. Наскільки подібне припущення - пояснення вірно?... Думаю, що дискусія про те, де повинен стояти пам'ятник і що саме на ньому має бути написано тривала і під час роботи над пам'ятником і, можливо, після його остаточної установки. З одного боку існувала концепція Паращука, який створив у цьому пам'ятнику гімн життя, майбутнього, надій, який виходив своєю поетикою за рамки похоровального монумента зі скорботою за померлих в ув'язненні військовополонених, але разом з тим і втілював їхні мрії. Складно сказати, наскільки ця концепція обговорювалася з німецькими інстанціями. Виходячи з відомих складнощів взаємин між військовополоненими і німецькою адміністрацією, їх статусом, мало ймовірно, що подібні діалоги були можливі. Швидше за все військовополонені надавали адміністрації тільки ту інформацію, яка була достатня для прийняття німецькою стороною рішення - дозволу про встановлення пам'ятника. Очевидно встановлення цього монумента поза кладовищем було метою автора і українських військовополонених. Що й сталося, але він простояв біля табору українських військовополонених недовгий час до ліквідації табору. Потім концепцію маніфестації пам'яті про минуле і надій на майбутнє від Паращука перемогла "цвинтарна " концепція, що йшла від тодішньої адміністрації міста (?), яка традиційно бачила в пам'ятнику тільки поховальний аспект і розглядала цей пам'ятник тільки як похоровальний. Пам'ятник був переставлений на міське кладовище, де немає жодного поховання українських військовополонених і таким чином функція маніфестації їм долі українських військовополонених безпосередньо в міському просторі була втрачена. *****
Якщо повернутися до питання послідовності появи текстів на пам'ятнику, то для розуміння кроків виникнення цих текстів, потрібно розглянути процес і умови ескізування-затвердження пам'ятників у Вецлярі і Раштаті. Це можливо в якійсь мірі пояснить "запізніле" появу текстів. У вецларівському випадку (як це було в Раштатті ?) на більш ранніх ескізах, що не належать Паращуку, фігурував один і той же напис "Вічная пам'ять" і не було ніяких підписів німецькою. Цей ескіз пам'ятника в Вецлярі був затверджений, про що писала вецларівська табірна газета 24 червня 1917 року. Ескіз на фото з газети можна побачити нижче. Він наведен з публікації Claus Remer "Das Ukrainerlager Wetzlar-Büblingshause (1915 – 1918) - ein besonderes Lager?“ в збірці Sammlung Mitteilungen des Wetzlarer Geschichtsverein", 37.Heft, Wetzlar, 1994. У самому збірнику було помилково надруковано дзеркальне зображення ескізу (воно на фото праворуч), на фото зліва ескіз повернутий згідно оригінальному зображенню в газеті.  Існує ще один ескіз для пам'ятника в Вецларі. Він дуже близький за типом до пам'ятника на українському кладовищі в Нідербюлі. Цей ескіз для пам'ятника в Вецларі зберігається в Києві (Центральний Державний Архів Вищих Органів Влади та Управління України). Фото цього ескізу надано Віктором Шнайдером. У цьому ескізі ті ж" складові", що і в прийнятому для виконання ескізі 1917 року вище. А саме: кобзар, поза в якій він сидить з кобзою, текст... Можливо обидва ескізи належать одному автору. З великою часткою ймовірності можна також стверджувати, що саме цей текст був схвалений військовополоненими.  На фото нижче пам'ятник встановлений в 1917 році на українському кладовищі в Нідербюлі (тут докладна стаття про нього і про цей цвинтар в нашому періодикумі). Вецлярівський ескіз вище близький за формою і розмірами пам'ятнику реально встановленому в Нідербюле і є в якомусь сенсі його розвитком. Чи не навіяний цей ескіз для Вецляру прикладом пам'ятника встановленого в Раштаті? (Судячи з підпису автором ескізу вище є М. Решет.)  Для мене білою плямою є процес затвердження ескізу до пам'ятника в Раштаті. Чи затверджувався він будівельним комітетом, чи якимось іншим чином, чи іншою інституцією мені невідомо. Чи існували "до-пращуковські " ескізи пам'ятника для Раштата? Яка їхня доля? З вище наведеного видно, що в Вецлярі на початкових ескізах фігурував кобзар і, вірогідно, установка пам'ятника з фігурою кобзаря передбачалася і на кладовищі. Ескізи припускали істотно менші розміри цих пам'ятників, порівняно з пізніше спорудженими "пращуковськими". Як було в Раштаті? Також даними про те, як саме військовополонені прийшли до затвердження варіанту Паращука в Вецлярі, вже після прийняття військовополоненими раніш іншого варіанту, а значить і відхилення раніш прийнятого, я не маю. Повторюся - як це було в Раштатті? Відомі мені фрагменти листування з представниками військовополонених (відповідь Паращука представникам військовополонених Вецляру) не дають ясної відповіді на це питання. Можливо стимулом до затвердження варіантів, запропонованих Паращуком, був не тільки його авторитет серед військовополонених як художника і педагога, власне запропонований ним варіант, але і його "вільне" в порівнянні з військовополоненими положення, що дозволяло йому робити серед іншого і дії з пошуку матеріалу - каменю для пам'ятника . У листі М. Паращуку в Раштат (що зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України) від 16.05.2018 від Комісії з будівництва пам'ятника в таборі Вецляр (від Комісії з побудові пам'ятника у таборі Вецляр), члени комісії М. Ра (К -?) і М. Біліченко пишуть: "Комісія (...) прохає Вас (...) повідомити нас що зроблено Вами в справі закупна матеріалу на означений памятник , а також прохає Вас як наскорше надіслати проєкти цього памятника." Текст говорить про те, що в 1918 році члени вецларовской комісії вже відмовилися від прийнятого в 1917 ескізу пам'ятника і практично багато в чому передоручили устрій справ М.Паращуку. У зворотньому листі Паращук пише, що його лист ймовірно загубився, а модель їм вже зроблена... Цей відступ до вецларівської частини історії створення похоронного комплексу українським військовополоненим Раштат-Вецляр можливо пояснює, що авторитет, яким користувався скульптор в середовищі військовополонених і дозволив йому здійснити цей комплекс (вірогідно поза обговоренням з представниками німецької адміністрації). Комплекс, в який входили два окремих кладовища і два пам'ятника в цих двох віддалених містах. Ці два пам'ятники стали комплексоутворюючим фактором. З їх створенням і виник меморіальний ансамбль Раштат-Вецляр. У первісному вигляді комплекс проіснував недовго. Дуже швидка перестановка раштатського пам'ятника з міського середовища (або, якщо завгодно, приміського середовища Раштатта) зруйнувала первісний вигляд комплексу і задум автора, таким як він бачиться сьогодні. Ця перестановка раштатського пам'ятника є непрямим доказом того, що німецька адміністрація не дуже цікавилася концепцією спорудження цих пам'ятників, не знала про неї і, "не відаючи, що творить", перенесла пам'ятник на місце, що істотно суперечило задуму Паращука та бажанням українських військовополонених, що підтримували його задум. На місце, що утрудняє, а то й виключає сприйняття його "поза-поховальних" смислів... Так чи інакше, але концепція Паращука, наслідком якої було виникнення цього поховального комплексу Раштат-Вецляр створила вимір, який не було виражено в ескізах, що передували паращуковським. Пам'ять про минуле з'єдналася в них з мрією про майбутнє. Виходячи з вищесказаного можна припустити, що питання тексту, не будучи вторинним, залишалося проте в дискусійному полі і на момент створення моделі пам'ятника, і в процесі його виготовлення. ***
Продовжуючи далі історію послідовності появи текстів на пам'ятнику в Раштаті, потрібно зауважити, що під фотографією, що зображає М. Паращука "за роботою" в альбомі існує наступний підпис німецькою та українською: "Friedhofdenkmal: Entwurf von Professor Parastschuk Памятник для цвинтаря: ескіз проф. Паращука". Що дуже неточне формулювання, так як на фото ми бачимо готовий пам'ятник, а не ескіз до нього. Тобто імовірно більш коректно фраза повинна звучати зі значенням "пам'ятник за ескізом", а не"ескіз пам'ятника". Ескізів в натуральну величину не існує, бувають моделі в натуральну величину за ескізами, але не ескізи. Ескізу в натуральну величину не існувало, як і не існувало моделі пам'ятника в натуральну величину. Ніяких даних про подібну модель немає. Друга формула "Цвинтарний пам'ятник" (- нім.) або "Пам'ятник для цвинтаря" (- укр.), існуюча в підписі до фотографії, також не відповідає реальності установки пам'ятника в міському просторі, далекому від кладовища. Табір, біля якого був спочатку пам'ятник, значно віддалений від українського кладовища в Нідербюлі (або точніше української частини кладовища в Нідербюлі), на якому в 1917 році вже був встановлений відносно невеликий пам'ятник (його фото вище) . Можу висловити припущення, що в цьому формулюванні "для цвинтаря" відбилося бачення "німецької сторони", що безсумнівно контролювала і видання пам'ятного альбому. Вони не були в курсі, що пам'ятник встановлять біля табору, а не на кладовищі?! Як вдалося, враховуючи цю "передмову", встановити його в міському середовищі? У статті про кладовище в передмісті Раштатта вже наводилася листівка-заклик до збору коштів на пам'ятник від Будовельної Комісії (будівельної комісії). У ній ясно висловлений погляд на роль і призначення пам'ятника українських військовополонених: "... ми не можемо забувати про тих товаришів, що, підірвавши своє здоровле, тут, на чужії землї, лягли головами. Ми мусимо здвигнути їм гідний пам'ятник і тим показати теперішнїм і будучим поколінням, як ми вміємо шанувати память своїх рідних братів, котрих лиха доля перед часом зложила "в чужу землю, в чужій домовинї". Цим памятником віддамо не тільки останню, товариську прислугу своїм помершим товаришам, але й по собі лишимо незатертий слїд на чужинї, заковану в камінь згадку про те: хто й коли тут був у полонї." Паращук у своїй концепції пам'ятника пішов далі, поєднавши це бажання військовополонених із узагальнюючим поглядом у майбутнє і минуле. ***
Підводячи підсумок перерахуванню загадок установки пам'ятників і появи текстів на них висловлю наступну версію щодо установки пам'ятника за задумом Паращука. Ці міркування стосуються як пам'ятника в Вецлярі, так і пам'ятника в Раштаті. Тут зіграли роль кілька факторів. Серед них і зовнішньополітичні. Тоді, у першій половині 1918 року Німеччина ще мала ілюзії перемоги у Першій світовій війні і встановлення пам'ятника українським полоненим у доступному широкому колу міському середовищі означала і демонстрацію розширення впливу Німеччини на сході Європи. Другий фактор, це відсутність реального інтересу у німецької адміністрації до української проблематики, що виходила за рамки німецьких політичних інтересів. Тобто змістовні апекти пам'ятника цікавили тільки як прикладні до політичних цілей і не повинні були їм суперечити, не більше. І нарешті посилилася позиція самого М. Паращука, зайнятого з 1918 року і на дипломатичній роботі. Був він і членом інституції, що з'явилася в цьому ж році, вона координувала культурне життя українських військовополонених в раштатському таборі - раштатському відділі «Комітету Культурної Помочі Українцям у Німеччині». Займаючи цю позицію Паращук не міг не впливати на рішення цього комітету. Тому поява текстів на пам'ятнику, на мій погляд, гіпотетично, відбувалася наступним чином. Замість можливого на обох пам'ятниках і в Раштаті і в Вецлярі, за своїм характером надгробного тексту "Вічна пам'ять", на пам'ятнику з'являється текст з характером послання, в якому є "відправник"- живі і одержувач - їх "товариші, такі ж сини України як і вони, їхні земляки, але загиблі земляки. Послання, що об'єднує тих, що пішли і нині (тоді) існують. Це послання з'являється пізніше вже на готовому пам'ятнику, після дискусій Паращука з військовополоненими. Можливо були й інші варіанти послання. Але результуючим для раштатського пам'ятника був текст "СИНАМ УКРАЇНИ ЇХ ЗЕМЛЯКИ". Він з'являється вже після виконання парадного фото для альбому і разом з ромбовидними поглибленнями на завершенні ряду блоків нижче нього, по сторонах ніші з матір'ю і дитиною. Припустимо далі, що німецький текст на пам'ятнику не передбачався. На ескізах вецлярівського та раштатського пам'ятника німецького тексту немає (по суті назви-визначення самого пам'ятника німецькою) . Його немає на жодному з попередніх "конкурсних" ескізів вецларовского пам'ятника, представлених вище. Однак побачивши пропозицію тексту або вже висічений текст, незрозумілою для місцевих жителів мовою, місцева адміністрація вирішила "пояснити" своїм співвітчизникам пам'ятник. Існував, думаю, варіант простого перекладу, але цей варіант свідомо як би приховував українське походження пам'ятника. Тому адміністрація пішла "етикетковим" шляхом, просто "охарактеризувавши" пам'ятник як "український", поставлений "на честь" українців. Назва яка не суперечила концепції комплексу від Паращука. DAS UKRAINISCHE EHRENMAL. Раніше я припускав, що вимога розміщення цього напису цього напису, вірогідно все ж узгоджена з автором і представниками військовополонених в цілому, швидше за все була виконана вже не Паращуком і без його участі (... перед відкриттям? ... або після нього?). Цей напис дещо руйнує гармонійні співвідношення пам'ятника, спроектованого Паращуком. Він виконан іншим більш щільним і великим шрифтом, з більш простою графікою, в порівнянні з шрифтом в написі українською, що несе до того ж і смислове навантаження. Графіка німецького шрифту, випонена в такому масштабі, погано сумісна з легким, дещо сецесійним характером шрифта українською. Розмір німецького також занадто великий для скульптурної групи матері з дитиною, під якою він нанесений. Він і надмірно активний для неї... Виходячи з цього аналізу і з'явилося припущення про "заочне" авторство Паращука в появі цього німецького напису. Можливо досвід цього "називання" пам'ятника німецькою був врахований Паращуком при створенні пам'ятника у Вецлярі, де такий же "етикетково-визначальний" напис був вже виконаний саме в "етикетковому" дусі. Він не грає там помітної ролі в сприйнятті пам'ятника, будучи помітно меншим в своїх розмірах в порівнянні написом українською.. Однак дещо пізніше мені зустрілася листівка 1965 року, видана ЦПУЕН (центральне Представництво Української Еміґрації в Німеччині), яка спростовувала ці два припущення. На листівці наведено фото пам'ятника цього часу, де напис німецьким відсутній взагалі. Це означає, що напис був зроблений після 1965 року (коли?) і вже ні в якому разі з дозволу автора. Відбулося досить грубе втручання в тканину твору більш ніж через 50 років після його створення. Як це могло статися? Як відомство з охорони пам'ятників змогло це допустити? Чи Знало відомство про це? За чиєю ініціативою це було зроблено? На фото нижче дигітально відновлений фрагмент цієї листівки. Напис німецькою відсутній. Відсутні також тональні відмінності між цоколем і верхньою частиною пам'ятника, які також виникли пізніше, після обробки цоколя якимось розчином.  *****
Аналізуючи далі пластику пам'ятника, можна знайти й інші "пластичні свідчення" історії його створення. 
Характер
пластики лівої руки воїна в правому крилі пам'ятника, що на фото вище,
може бути одним із свідчень того, що комплекс має риси унікального
"колективного твору". Поряд з його "основним" автором М. Паращуком, в
реалізації його задуму брали участь українські військовополонені їм же
й навчені в його табірній "різьбарської майстерні"
. Що саме зробили військовополонені під керівництвом М.Паращука при
роботі над пам'ятником сказати насправді досить складно. Можна
припустити, що їх участь помітна з деяких фрагментів скульптур, які
характером своєї пластики не виключають роботу українських
військовополонених в якості учнів-виконавців.
Наприклад такими свідченнями можуть бути вже вище названа ліва для глядача половина обличчя української Мадонни, а також можливо такі деталі оздоблення, як наприклад чоботи "сина-воїна". Вони характеризуються менш складною інтерпретацією форми. Але з іншого боку і сам Паращук в якихось деталях міг обмежитися більш спрощеною, узагальненою пластикою... Подібні пластичні особливості має і вецлярівський пам'ятник. Там це дуже відмінна інтерпретація різних рукавів каптана. Участь військовополонених в роботах над пам'ятником у Вецлярі зафіксована і документально в збережених в Києві матеріалах. Завдяки Віктору Шнайдер, який надіслав їх нам, ми знаємо їхні імена... Але не завжди повністю, так як лист зі списком українських військовополонених, викликаних з різних робочих команд для робіт з пам'ятників надірваний зліва внизу. Це призвело до того, що початкові літери прізвищ військовополонених в кінці списку надірвані, а стало бути не в повній мірі відомі. Ось цей список зайнятих на роботах по вецлярівському пам'ятнику. Правильність написання деяких імен тут залишається зі знаком питання: 1. Середенко Микола 2. Малощук Яків 3. Мощенко Макар 4. Лук(п?)ин Іван 5. Пікал Іван 6. Иващенко Ефим 7. Турбан Єлісей 8. Шкаруба Хвидосій 9. Чернецький Оликсандра 10. Моргунов Іван 11. ....аикін Дмитро 12. ... убиенко Марко 13. ....провський Нестор 14. ....удин Микита 15. ....ук Іван Складно також сказати в якій саме якості залучалися ці військовополонені. Чи була їхня робота виключно допоміжною або те, що вони робили під керівництвом Паращука мало характер співтворчості. Чи були вони єдиними військовополоненими допомагали у створенні пам'ятника ? Призвища військовополонених, які працювали в Раштаті над аналогічним пам'ятником не збереглися, але можливо, що в Вецларі, поряд з військовополоненими з цього міста, працювали і військовополонені, відряджені з Раштатта. *****
Пам'ятник українським військовополоненим Першої світової війни
на міському кладовищі Раштата, Німеччина. Актуальний стан пам'ятника. 1-2
Вступ . Про пам'ятник в контексті передісторії його створення. Загальний вигляд пам'ятника і його оточення. 3 Скульптури пам'ятника та їх стан. 4 Авторство М. Паращука, його підпис на пам'ятнику та її стан. Аналіз проблематики виникнення поховального комплексу Раштат-Вецляр, у контексті розгляду пам'ятників в обох містах і внесок М. Паращука в зміну початкових уявлень про зміст пам'ятника, створення ним поховального комплексу. Уявлення військовополонених про призначення пам'ятника. Поява на пам'ятнику напису-назви німецькою після 1965 року. Участь українських військовополонених у безпосередніх роботах по пам'ятнику. 5 Вибір матеріалу для пам'ятника в 1917 році. Розміри пам'ятника і його стилістичні риси. Необхідність відновлення пам'ятника і можливі форми цього відновлення. Перспективи та антиперспективи відновлювальних робіт з досвіду поверхневої "реставрації" пам'ятника у Вецлярі.
************************************************************************************************
Любое воспроизведение
опубликованных или анонсируемых здесь материалов - только
по разрешению авторов сайта.
Будь-яке відтворення опублікованих або анонсованих тут матеріалів - тільки за дозволом авторів сайту. Jegliche Wiedergabe der hier veröffentlichten oder angekündigten Materialien ist nur mit Genehmigung des Site-Autors gestattet. *******************************************************
Zurück zur Hauptseite Kultur und Alltag
назад,
к
главной странице*******************************************************
UA Лінкі-Текст нижче слідує спочатку українською, потім російською, потім німецькою. RU Линки-Текст ниже следует сначала по-украински, потом по-русски, потом по-немецки. DE
LINKS-Text unten steht auf Ukrainisch, Russisch und Deutsch in dieser Reihenfolge zur
Verfügung.
************************************************************************************************
UA Лінкі до публікацій Onlineperiodikum "Kultur und Alltag", які близькі до теми статті вище Володимир Чернов / Volodymyr Chernov Кладовище українських військовополонених першої світової війни у передмісті Раштата, Нідербюлі. Німеччина.. Прес-реліз GUKEW e.V. до відкритого листа Володимира Чернова: "Пам'ятник українським військовополоненим першої світової війни у Вецлярі, Німеччина. Перспективи та антиперспективи відновлення пам'ятника. Конфліктна ситуація і пропозиції щодо виходу з неї." Відкритий лист Володимира Чернова у магістрат міста Вецляр, Німеччина: Пам'ятник українським військовополоненим першої світової війни у Вецлярі, Німеччина. Показ "Двучасного проекту по комплексному відновленню та реставрації у Вецлярі (Німеччина) вецлярівської частини меморіального ансамблю - поховального комплексу Раштат-Вецляр пам'яті померлих українських військовополонених періоду Першої світової війни і після неї, як меморіального комплексу." на загальноєвропейському ярмарку "Пам'ятник 2018" (Messe DENKMAL 2018) у Ляйпцигу. Концепт проекту "Відновлення та реставрація поховального комплексу українським військовополоненим Першої світової війни в Вецлярі (пам'ятник і кладовище в Бюблінгсхаузен-Вецлярі) як меморіального комплексу." 2018 року. План з 12 пунктів по заходам з метою комплексного відновлення та реставрації поховального комплексу українським військовополоненим Першої світової війни у Вецлярі (пам'ятник і кладовище в Бюблінгсхаузен-Вецлярі) як меморіального комплексу та й розвиток його як музейного об'єкту 2018 року. Посилання на фільм Володимира Чернова "Чому пам'ятник українським військовополоненим Першої світової війни повинен бути піднятий і перенесений." (Фільм німецькою) Film "Warum muss das Ukrainer Denkmal aus der Grube aufgehoben und verlegt werden" Gedreht von Volodymyr Chernov https://youtu.be/geoojVebqAk  ****************************************************************************************************** Оскар Барнак фільм "Українці в Вецлярі" 1919 року "Ukrainer in Wetzlar" (c) Deutsches Filminstitut - DIF e.V. // JAHR 1919 Film von Oskar Barnack Володимир Чернов Відновлення та реставрація похоронного комплексу українським військовополоненим Першої світової війни в Вецлярі (пам'ятник і кладовище в Бюблінгсхаузен-Вецлярі) як меморіального комплексу, стаття «Не в забутті, а в світлі» Збігнєв Мар'ян Рап ПАМ'ЯТНИК УКРАЇНСЬКОМУ ВОЇНОВІ Володимир Чернов Відновлення та реставрація поховального комплексу українським військовополоненим Першої світової війни в Вецлярі (пам'ятник і кладовище в Бюблінгсхаузен-Вецлярі) як меморіального комплексу. Підсумкові проектні пропозиції та доповнення 2016 року. ----------------------- FB група: Пам'ятник українським військовополоненим, Вецлар: відновлення Denkmal für die ukrainischen Kriegsgefangenen, Wetzlar: Wiederherstellung (українською, російською, німецькою) ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ RU Кладбище украинских военнопленных первой мировой войны в пригороде Раштатта, Нидербюле. Германия. Показ "Двучастного проекта по комплексному восстановлению и реставрации в Ветцларе (Германия) вецларовской части мемориального ансамбля - погребального комплекса Раштатт-Вецлар памяти умерших украинских военнопленных периода Первой мировой войны и после неё, как мемориального комплекса." на всеевропейской ярмарке "Памятник 2018" (Messe DENKMAL 2018) в Ляйпциге. Концепт проекта "Возобновления и реставрация погребального комплекса украинским военнопленным Первой мировой войны в Вецларе (памятник и кладбище в Бюблигсхаузен-Вецларе) как мемориального комплекса." 2018 года. План из 12 пунктов по мероприятиям с целью комплексного восстановления и реставрации погребального комплекса украинским военнопленным Первой мировой войны в Вецларе (памятник и кладбище в Бюблигсхаузен-Вецларе) как мемориального комплекса и развитие его как музейного объекта 2018 года. Ссылка на фильм Владимира Чернова "Почему памятник украинским военнопленным первой мировой войны должен быть поднят и перенесён." (по-немецки) Film "Warum muss das Ukrainer Denkmal aus der Grube aufgehoben und verlegt werden" Gedreht von Volodymyr Chernov https://youtu.be/geoojVebqAk ****************************************************************************************************** Оскар Барнак фильм "Украинцы в Вецларе" 1919 года "Ukrainer in Wetzlar" (c) Deutsches Filminstitut - DIF e.V. // JAHR 1919 Film von Oskar Barnack ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
До 2017: Двучастный проект по
комплексному восстановлению
и реставрации в Ветцларе (Германия) вецларовской части мемориального ансамбля - погребального комплекса Раштатт-Вецлар памяти умерших украинских военнопленных в период первой мировой войны и после неё, как мемориального комплекса. Вступление, cтатья "НЕ В ЗАБВЕНИИ, А ВО СВЕТЕ." Сноски / линки на обе части проекта : 2015 года (сначала) и 2016 года (потом): 2015 Владимир Чернов Проект-исследование "Комплексное восстановление и реставрация памятника украинским военнопленным периода первой мировой войны в Ветцларе (Германия) как мемориального комплекса. Его история и анализ." Теперь этот проект включён в качестве 1-ой части в двучастный проект по комплексному восстановлению и реставрации в Ветцларе (Германия) вецларовской части мемориального ансамбля - погребального комплекса Раштатт-Вецлар памяти умерших украинских военнопленных в период первой мировой войны и после неё, как мемориального комплекса. ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ 2016 "Восстановление и реставрация
погребального комплекса
украинским военнопленным первой мировой войны в Вецларе (памятник и кладбище в Бюблингсхаузен-Вецларе) как мемориального комплекса. Итоговые проектные предложения и дополнения 2016 года." Вступление. Расширение рамок проекта. 1.0, 1.1 : 1.0 Кладбище военнопленных в Бюблингсхаузене (Kriegsgefangenenfriedhof in Büblingshausen). Дополнения 2016 года, текст. 1.1 Кладбище военнопленных в Бюблингсхаузене (Kriegsgefangenenfriedhof in Büblingshausen). Дополнения 2016 года, визуализация. 2.0 : Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Вступление к обзору предложений 2015 года и дополнениям-предложениям 2016 года. 2.1, 2.2, 2.3 : 2.1 Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Дополнения 2016 года для Ukrainer Denkmal. Общие замечания. 2.2 Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Дополнения 2016 года для Ukrainer Denkmal. Визуализация. Предложение 1. Конструкция инфопирамиды. 2.3 Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Дополнения 2016 года для Ukrainer Denkmal. Визуализация. Предложение 2. Козырьковая защита с "V"- образной конструкцией. 2.4 : Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Дополнения 2016 года для Ukrainer Denkmal. Визуализация. Предложение 3. Козырьковая защита с "Х"- образной конструкцией. 2.5 : Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Дополнения 2016 года для Ukrainer Denkmal. Визуализация. Предложение 4. Козырьковая защита с консольной конструкцией. 2.6, 3.0, 3.1 : 2.6 Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Дополнения 2016 года для Ukrainer Denkmal. Визуализация. Предложение 5. Сочетание павильона разработанного в 2015 году с инфопирамидой. 3.0 Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Итоговые проектные предложения 2015 года для Ukrainer Denkmal. Визуализация. Общие замечания. 3.1 Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Итоговые проектные предложения 2015 года для Ukrainer Denkmal. Визуализация. Предложение 6. Павильон типа "аквариум". 3.2, 4.0 : 3.2 Ukrainer Denkmal (Памятник военнопленным украинцам). Итоговые проектные предложения 2015 года для Ukrainer Denkmal. Визуализация. Предложения 7, 8, 9. 4.0 Заключение. 5.0, 6.0, 7.0 : Примечания (5.0), ссылки (6.0), линки к приложениям (7.0). ----------------------- FB группа Памятник украинским военнопленным, Вецлар: восстановление Denkmal für die ukrainischen Kriegsgefangenen, Wetzlar: Wiederherstellung (по-украински, русски, на немецком) ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ LINKS
auf
deutsch:
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ Vereinsseite GUKEW e.V. Projekt 2018 Konzept des Projektes "Wiederherstellung und Restaurierung des Begräbniskomplexes für ukrainische Kriegsgefangene des Ersten Weltkriegs in Wetzlar (Ukrainerdenkmal und Kriegsgefangenenfriedhof in Wetzlar-Büblingshausen) als Gedenkstätte." per 2018 FB Gruppe: Denkmal für die ukrainischen Kriegsgefangenen, Wetzlar: Wiederherstellung (auf ukrainisch und russisch) Der vorliegende “12 Punkte-Plan” fasst die Ergebnisse der Entwicklung dieses Projektes bis 2018 zusammen und stellt die weiteren möglichen Entwicklungen und Veränderungen dar. Zusätzliche Kommentaren und Illustrationen zu diesen Punkten. Film "Warum muss das Ukrainer Denkmal aus der Grube aufgehoben und verlegt werden" Gedreht von Volodymyr Chernov https://youtu.be/geoojVebqAk ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ "Ukrainer in Wetzlar" (c) Deutsches Filminstitut - DIF e.V. // JAHR 1919 Film von Oskar Barnack ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ Ab 2017 Volodymyr Chernov Wichtigste resultierende Bilder 2015-2018. Kriegsgefangenenfriedhof in Wetzlar-Büblingshausen: "Neue" Gestaltung 2018, Grafische Visualisierung. De-Anonymisierung und Re-Identifikation. Volodymyr Chernov Fotoreview Zbigniew Marian Rap POMNIK UKRAIŃSKIEGO ŻOŁNIERZA Volodymyr Chernov Kurze Geschichte des ukrainischen Kriegsgefangenen des Ersten Weltkriegs Iwan Gregoriwitsch Sagrudny und seiner Nachkommen in Wetzlar. Volodymyr
Chernov
Wiederherstellung und Restaurierung des Begräbniskomplexes für ukrainische Kriegsgefangene des Ersten Weltkriegs in Wetzlar (Ukrainerdenkmal und Kriegsgefangenenfriedhof in Wetzlar-Büblingshausen) als Gedenkstätte Konzept ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Vor 2017 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Volodymyr
Chernov
Zweiteiligen Projekt
der komplexen Wiederherstellung und Restaurierung
des Wetzlarer Teils des Gedenk- und Begräbniskomplexes für die verstorbenen ukrainischen Kriegsgefangenen des Ersten Weltkriegs Rastatt-Wetzlar Einführung, Artikel „NICHT AUSGELÖSCHT, SONDERN IM LICHT.“ Links zu beiden Projektteilen: 2015 (am Anfang) und 2016 (danach): Volodymyr Chernov Forschungs- und Restaurationsprojekt "Ganzheitliche Wiederherstellung und Restaurierung des Denkmals für die ukrainischen Kriegsgefangenen des Ersten Weltkriegs in Wetzlar, Deutschland, als Gedenkstätte. Geschichte und Analyse des Denkmals" Inhalt des Projekts
------------------------------------------------------------------------------------------------
Volodymyr
Chernov
"Wiederherstellung und Restaurierung des Begräbniskomplexes für ukrainische Kriegsgefangene des Ersten Weltkriegs in Wetzlar (Ukrainerdenkmal und Kriegsgefangenenfriedhof in Wetzlar-Büblingshausen) als Gedenkstätte. Die Ergebnisvorschläge und Vervollständigungen zu dem Projekt aus dem Jahr 2016." Einführung Die Erweiterung der Projektrahmen 1.0 Kriegsgefangenenfriedhof in Büblingshausen. Ergänzung 2016. Text. 1.1 Kriegsgefangenenfriedhof in Büblingshausen. Ergänzungen vom 2016. Visualisierung. 2.0
Ukrainer Denkmal.
Einführung in die Übersicht der Vorschläge aus 2015 und Ergänzungsvorschlägen aus 2016. 2.4
Ukrainer-Denkmal. Ergänzungen aus dem Jahr 2016 für
das Ukrainer Denkmal.
Visualisierung, Vorschlag 3: Schirmschutz auf einer X - ähnlichen Konstruktion 2.6 Ukrainer-Denkmal.
Ergänzungen von 2016 für das Ukrainer-Denkmal .
Visualisierung, Vorschlag 5: Kombination des Pavillons, der 2015 entwickelt wurde, mit der Infopyramide 3.0 Ukrainer-Denkmal. Die abschließenden Projektvorschläge des Jahres 2015 für das Ukrainer-Denkmal. Visualisierung. Allgemeine Anmerkungen. 3.1 Ukrainer-Denkmal. Die abschließenden Projektvorschläge des Jahres 2015 für das Ukrainer-Denkmal. Visualisierung. Vorschlag 6: Pavillon im "Aquarienstil" 3.2 Ukrainer-Denkmal. Die abschließenden Projektvorschläge 2015 für das Ukrainer-Denkmal. Visualisierung. Vorschläge 7, 8, 9. 4.0 Fazit 5.0 Anmerkungen / Quellen 6.0 Links, Hinweise. 7.0 Anhänge |
назад,
к
главной странице